Мини-Отели Санкт-Петербурга

2) ПРАВДА I МIФИ ПРО ВО?ВОДУ-КРОВОПИВЦЮ.

				
				
				
2) ПРАВДА I МIФИ ПРО ВО?ВОДУ-КРОВОПИВЦЮ.
        За життя його звали Влад V або Цепеш. Таке прiзвисько отримав через свою
улюблену забаву, адже цепеш румунською означа? "той, що саджа? на палю".
       Батьком його був господар Волощини (Вахалi?) во?вода Влад Дракул, який
перебував в орденi Дракона (драко - у перекладi з латини - дракон,
румунсько? - чорт, диявол).
        Оскiльки маленьке князiвство Валахiя було у васальнiй залежностi вiд
Стамбула, то молодший Дракула був вiдправлений заручником на декiлька рокiв
до султана. Очевидно, це справило вирiшальний вплив на формування характеру
12-рiчного хлопчини, який уже й так вiдзначався жорстокiстю.
        Рiдкiсний день при турецькому дворi минав без привселюдно? групово? страти.
       Загострений кiл заганяли в тiло жертви ударами молота або навпаки
"насаджували" на нерухомо закрiплену палю засудженого, прив'язаного за ноги
до коней. Кати вмiли провести цю процедуру так спритно, що наконечник палi
виходив з-пiд лопатки, не зачепивши житт?во важливi органи. Таким чином
жертва могла довго корчитися у страшних муках на вкопанiй у землю палi, перш
нiж помирала.
        Про правосуддя, яке чинив султан, свiдчить такий випадок. З грядки,
призначено? для принцiв, украли кiлька огiркiв. Тодi всiм садiвникам
розпороли животи, аби подивитися, хто з'?в овочi. Коли нарештi в п'ятому за
рухунком шлунку виявили шматочки огiрка, його власнику вiдрубали голову.
       Рештi дозволили спробувати вижити.
        У 1456 роцi Дракула поверта?ться додому, аби зайняти трон свого померлого
батька. Вiн правив недовго: якихось 6 рокiв. Але сво?ю жорстокiстю
прославився на столiття. Спочатку вiн розправився з боярами, яким заважала
сильна князiвська влада. На свято запросив у свою столицю Тирговище всю
мiсцеву знать. Закiнчилася гостина незвичайно: п'ять сотень гостей були
посадженi на палю, так i не протверезiвши. Проблема внутрiшньо? опозицi?
була вирiшена.
        Наступним ворогом Дракули стали турки, яким той вiдмовився виплачувати
данину. Цепеш заманив у пастку каральний загiн султана з тисячi вершникiв i
протягом дня всiх до одного посадив на палi. Причому для турецького аги, що
командував вiйськом, був виготовлений кiл iз золотим наконечником. Розлючена
Туреччина надiслала у Волощину величезне вiйсько, яке, попри чисельну
перевагу, знову було розгромлено.
        Але тут у суперечку з Валахi?ю вступив ?? пiвнiчний заможний сусiд -
Трансiльванiя, яка почала плести iнтриги з метою позбавити влади мiцнiючого
Цепеша. У вiдповiдь Дракула почав третю вiйну - його армiя рушила на пiвнiч.
       Вогнем i мечем пройшовся вiн по квiтучiй кра?нi. Тiльки у Шесбурзi Влад V
посадив на палю 500 почесних городян. Уцiлiла елiта Трансiльванi?, не
зумiвши побороти Дракулу на полi бою, вирiшила вдатися до iншо? збро?. На
грошi саксонських торгових домiв були розповсюдженi памфлети, що детально
описували звiрства Дракули. ?вропейськi правлячi династi? були шокованi.
        Програвши чергову вiйну туркам, Цепеш спробував знайти притулок в Угорщинi,
але був ув'язнений угорським королем. 12 рокiв провiв вiн у замках Буди i
Пешта, поки король не повiрив у його смиреннiсть. (Там вiн розважався тим,
що саджав на саморобнi палi мишей). У 1476 роцi Дракула спробував знову
зайняти трон Валахi?, але був розбитий боярським вiйськом. Знайшовши тiло
Цепеша, бояри порубила його на шматки i розкидали по полю. Так закiнчилося
життя одного з найбiльших тиранiв.
        Подейкують, що вiн любив провадити бесiди з умираючими на палях i навiть
обiдати, спостерiгаючи ?хнi муки. Коли якось посли султана вiдмовились
скинути перед ним тюрбани, вiн звелiв поприбивати ?х туркам до голiв
цвяхами. За його князювання у Волощинi попереводилися злодi? i шахра?. Пiсля
того, як тисячi ?х згорiли на вогнi та сконали на палях, гаманцi можна було
лишати на дорозi. Жебракiв Цепеш зiгнав на велику гостину, а коли вони
повпивалися, запалив будинок з ними усiма.
        За переказами, Дракула мав виряченi очi. Можливо, вiн хворiв базедовою
хворобою, на яку часто страждають мешканцi гiрсько? мiсцевостi, а радше
всього був просто психопатом, який боровся за незалежнiсть сво?? батькiвщини
нелюдськими методами.
        Так би й лишився Цепеш у середньовiчних хронiках, якби iрландський
письменник Брем Стокер не видав у 1897 роцi свою книжку "Дракула". Правда,
художнiй домисел iрландця перетворив Дракулу на упиря, Волощину - в
Трансiльванiю, а во?воду - на графа. З цього часу почина?ться трiумфалньна
хiда Дракули людською уявою. Десятки книжок, фiльмiв, п'?с, комiксiв,
мультфiльмiв зробили iм'я графа-кровопивцi, що спить у трунi, вiдомим
кожному. З'явля?ться навiть сво?рiдне захоплення - дракуломанiя, чисельнi
мiстичнi гуртки зi сво?ми патологiчними обрядами.
         Молодий закарпатський дослiдник Михайло Федак, який вивча? родоводи
мiсцевих шляхтичiв, дiйшов висновку, що Мукачiвським замком двiчi володiли
нащадки во?води Дракули. Спочатку дракулiвське сiм'я в серединi ХVI столiття
занесла до Мукачева дружина володаря замку Анна Олаг. А згодом це зробила
повторно iнша спадко?миця Дракули - Урсула Дершфi, яка двiчi була замiжньою
за двома замковими володарями - Ференцом Магочi та Мiклошем Естергазi.
        Бiльше того, далекими родичами кровожерливого волоського во?води ? десятки
закарпатських шляхетських родин. Зокрема такi, як Долга?, Комлошi, Петрова?,
Вайнагi? тощо. Так що цiлком ймовiрно, що й у жилах ваших знайомих на
Закарпаттi тече частка несамовито? дракулiвсько? кровi.
       Олександр ГАВРОШ.
       Ужгород.
       Укра?на молода
05/10/99